- велитель
- -я, ч., книжн.Особа, що користується необмеженим правом наказувати, веліти комусь, керувати ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
велитель
Смотреть что такое "велитель" в других словарях:
велитель — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ВЕЛЕТЬ — кому что; приказать, повелеть, указать, наказать; объявить чью волю, требовать исполнения, распорядиться властью. Веление ср. указ, повеленье, приказ, приказание, наказ; говорят о властях высших. Велитель, ряз. велец муж. повелитель, указчик,… … Толковый словарь Даля
велителька — и. Жін. до велитель … Український тлумачний словник
володар — о/даря/, ч., кого, чого і без додатка. 1) Той, кому належить яка небудь власність, майно; власник чого небудь; господар. 2) Той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін. (про короля, князя). || Той, хто має владу над ким , чим небудь, вільно… … Український тлумачний словник
володар — 1) (той, хто стоїть на чолі держави, краю тощо), правитель, можновладець, повелитель, владар 2) (той, хто має владу над кимсь / чимсь), велитель, пан, хазяїн, господар 3) (той, кому належить яка н. власність) власник, господар, хазяїн, володар … Словник синонімів української мови
